«Точка перетину», («Грані-Т», 2009)

Румуни, угорці, поляки, роми, словаки, німці, чехи, волохи, євреї, українці - гуцули та бойки... Кожна з цих спільнот має свою історичну долю на клаптику землі під Карпатами у 12 тисяч квадратних кілометрів. Олександр Гаврош прискіпливо досліджує не лише їхню самобутність та найгостріші проблеми, з якими мешканці цього краю стикаються нині, а передовсім намагається осягнути унікальний досвід мирного співіснування тут різних народів. Досвід громадянської толерантності, якого дуже бракує нині в багатьох реґіонах України.

В інтерв"ю Українському журналу автор відповів на запитання про цю книжку:

 - Ваша нова книжка "Точка перетину" є збіркою есеїв про Закарпаття. Яка основна концепція видання, і чим воно відрізняється від інших краєзнавчих праць?

 - "Точка перетину", яка побачила світ торік у видавництві "Грані-Т", писалася довго - років 5-6. Я захотів сам поїздити місцями компактного проживання різних етнічних груп Закарпаття і побачити ситуацію на місці. Бо навіть з Ужгорода - не те, що з Києва - вона виглядає часто зовсім не так, як насправді. Тому я відвідав циганський і волоський табори, угорське та румунське село, залишки колись численних і розвинених єврейської, німецької та словацької діаспори, пішов разом із чеськими туристами у святу для них Колочаву, піднявся до польського кордону, який досі для закарпатців "непроїзний". Але моїм завданням було представити не лише погляд на меншини, але й на етнічні групи українців. Тому я описав свої враження від закарпатської Гуцульщини, де знаходиться географічний центр Європи, з'їздив набойківський фестиваль у львівський райцентр Турка, відвідав українців у Словаччині.Бо один із висновків цієї книжки полягає в тому, що в Центральній Європі всі країни мають національні меншини, а в той же час кожен народ має свої діаспори. Як із цим жити? А дуже просто: стався до інших так, як би ти хотів, аби ставилися до тебе. Тут українці авансом переплачують своїм сусідам. Бо таких умов, які мають національні меншини в Україні, в інших країнах не зустрінете. Наприклад, правоскладати іспити рідною мовою при вступі до вищих навчальних закладів. А загалом питання не безпроблемного, але мирного етнічного співжиття, яке маємо на Закарпатті, настільки широке, що вимагає окремої розмови. Або книжки. https://ukrzurnal.eu/ukr.archive.html/1118/